Навчання для нового життя: історія переселенки з Харкова.
Життя українців з початком війни кардинально змінилося. Спокійні будні обернулися на боротьбу за виживання. Мільйони людей змушені були покинути свої домівки, шукаючи прихистку в інших регіонах країни та за кордоном.
І у нашому Центрі великий відсоток слухачів -вимушено переміщені особи, котрі також діляться своїми складними життєвими історіями, підтримують один одного, оскільки добре розуміють що означає втратити дім, роботу, загалом все і рятуючи своїх рідних від жахіть війни починати все спочатку. Нещодавно, за горнятком кави 
ми поспілкувалися з цікавою, сильною, рішучою жінкою, котра поділилася своєю життєвою історією. Звати її Тетяна Хазова. Отож, її розповідь…
«До війни я жила в Харкові, мала звичайне життя матері-одиначки двох чудових діток, стабільне коло спілкування та улюблену роботу. Я працювала менеджером з роздрібної торгівлі в інтернет-магазині від підприємства, яке займалося пошиттям одягу для вагітних, ергорюкзаків та слінгів. Доводилося займатися багатьма речами: копірайтингом, SMM, таргетингом, створенням фото- та відеоконтенту, причому навіть самій побувати у ролі моделі. Це були цікаві завдання, а бажання робити життя матусь більш комфортним надихало мене шукати й пропонувати найкращі рішення.
Однак 24 лютого 2022 року моє життя, як і мільйонів інших українців, змінилося. Заради безпеки дітей мені довелося приймати нелегке рішення і вирушити на захід країни. У Львові я ніколи раніше не була, у мене не було тут родини чи давніх друзів, тому навіть квартиру, яку ми з дітьми винаймаємо, я шукала дистанційно і вперше побачила її лише коли ми приїхали поселятися.
Мені подобається Львів
, подобаються місцеві люди, і я не відчуваю себе тут чужою.
Можливість навчитися шити я розглядала давно, навіть рік тому закінчила короткотермінові курси, але вони не дали бажаного результату. Тож коли дізналася про навчання за професією «Швачка», яке організовувалося у Львівському центрі професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за сприяння німецької організації SEQUA в рамках проекту Skills4Recovery, одразу вирішила взяти у ньому участь. І це було вірне рішення! За три місяці я навчилася кроїти, підганяти лекала, обробляти, шити і повністю збирати готовий виріб. На практиці ми не просто вчилися шити, ми шили адаптаційний одяг для наших поранених захисників, тож усвідомлювали свою відповідальність за якість виробу. Це мотивувало нас наполегливо навчатися і удосконалювати навички.
Після навчання я планую поєднати отримані знання з попереднім професійним досвідом і зайнятися пошиттям одягу для мам, котрі дотримуються природного вигодовування дітей та водночас ведуть активний спосіб життя. Хочу, щоб жінки мали зручний, красивий одяг для роботи, свят чи відпочинку, який би дозволяв погодувати малюка без фізичних незручностей чи неприйняття оточення.
Я абсолютно задоволена навчанням
і надзвичайно вдячна організації SEQUA, Львівському центру ПТО ДСЗ і особливо нашій викладачці, Енжиєвській Наталії Романівній, за її професіоналізм, терпіння та доброту, приділену увагу до кожної слухачки».
P.S
Історія Тетяни Хазової - це приклад того, як навіть у найтемніші часи можна знайти світло і нові можливості, змінити життя на краще та допомогти іншим.
Професійне навчання відкриває нові перспективи та надає впевненості, допомагаючи адаптуватися до нових викликів на ринку праці і змінювати своє життя на краще.
