Справа до душі
Кожну іграшку тестують мої донечки», – підприємець і ветеран Іван Яксманицький
Яскраві абетки, веселі тракторці, чарівні принцеси, потішні лісові звірятка, деревця, ялиночки та багато інших дитячих забавок…Це перше, що впадає в очі, коли переступаєш поріг невеличкої складської будівлі, розташованої в одному з промислових районів Львова.
– Заходьте, – зустрічає підприємець та ветеран російсько-української війни Іван Яксманицький. – Зараз покажу як працює обладнання та веде до наступного приміщення. – Тут розміщені верстати, один з яких, власне, і вирізає з натуральної безпечної основи складанки. Це щось на взірець пазлів.
Вмикає устаткування, запускає програму і вуаля: за декілька хвилин лазер чітко наводить контури майбутніх іграшок.
– Чому після повернення з фронту вирішилися зайнятися виготовленням складанок? – запитую.
– За покликання я – не військовий, – зізнається співрозмовник. – Проте був такий період, коли я мав обов’язок бути там, на війні.
З 2015 до 2018 Іван Яксманицький працював водієм в зоні АТО. За його словами, в останні місяці служби пріоритети змінюються. З батареї, де було 45 осіб, залишився тільки один, що продовжив службу. Інші хлопці планували своє майбутнє цивільне життя.
– І я не виняток, ще тоді міркував над тим, чим буду займатися. Мріяв про– власну справу, – каже ветеран. – Повернувшись з війни, звернувся до Львівський міський центр зайнятості по допомогу у працевлаштуванні. Поділився ідеєю про започаткування бізнесу. Мене підтримали, за скеруванням центру зайнятості закінчив курси з основ підприємницької діяльності у Львівський центр ПТО ДСЗ, захистив бізнес-план, тоді зареєструвався як фізична особа-підприємець. На перших порах виготовляв рекламні вивіски та банери.
Згодом дружина запропонувала виготовляти складанки і цей напрям, так би мовити, пішов. З’явилося багато хороших відгуків, покупці задоволені продукцією. Як пояснює підприємець, спочатку заготовки виготовляли на інших фірмах, він лише завершував роботу. Тоді й зрозумів, що краще все виконувати самому: від початку до кінцевого результату. Придбали сучасне обладнання, тоді й досягли найвищої якості.
За словами Івана, його дружина реалізовує продукцію через соціальні мережі Її також представляють на різноманітних ярмарках, що проводяться у Львові.
– Хлопчикам і дівчаткам котрі беруть участь у наших майстер-класах і коворкінгах, надзвичайно цікаво, – ділиться співрозмовник. – Адже складанки розвивають дрібну моторику рук, просторову уяву, логічне мислення тощо. Діти бавляться декілька годин поспіль. А нас відповідно це заряджає і стимулює на нові ідеї.
– Кожну іграшку тестують мої донечки, – розповідає Іван. – Дружина дала їм абетку. Вони фломастерами розфарбували літери: на букві «А» намалювали апельсин, а на «З» з’явилися смужки як у зебри. Тобто можна вчитися читати, проводячи асоціації з певними літерами. Діти в ігровій формі цей алфавіт презентували, ми зняли на відео, поширили і в перший же місяць продали 70 таких забавок.
– Що порадите побратимам, які шукають себе в мирному житті?
– У мене, на щастя, не було контузії, нема каліцтв, але наслідок є... Порада – контроль над собою. Не соромитися і працювати з психологом. Є багато курсів і тренінгів, є багато груп, в яких хлопці об’єдналися і допомагають один одному. Це стосується питань соціального характеру, підприємницької діяльності. Головне – не залишатися з своїми проблемами і страхами на самоті.
